У Древній Індії математика поширювалася як свого роду спорт. Для рішення складних задач улаштовувалися змагання в присутності численних глядачів. Деякі індійські праці з математики були написані як навчальні посібники із проведення подібних змагань − для підвищення майстерності любителів розумового спорту. Автор одного з таких підручників писав: «Дотримуючись наведених тут правил, можна придумати тисячі інших задач. Подібно до того, як сонце затьмарює своїм сяйвом зірки, слава вченої людини, що зіставила і вирішила алгебраїчну задачу, затьмарює славу інших учених у багатолюдних зборах». Весь підручник цього автора написаний у віршах. Наведемо лише одну із задач, але не у віршованому, а в прозаїчному варіанті.
«Бджоли числом, рівним квадратному кореню з повного числа їх у всьому рої, сіли на кущ жасмину, 8/9 бджіл полетіли назад до рою. І тільки одна бджола з того ж рою кружлялася над квіткою лотоса, притягнута дзижчанням подруги, що необережно потрапила в пастку солодко пахучої квітки.
Скільки всього бджіл було в рої?» | 
[ Вгору ]