Часто проблеми у спілкуванні виникають з двох полярних причин: сором’язливість і надмірна балакучість. Причому людям з другою проблемою простіше, ніж сором’язливим, оскільки вони рідше замислюються над тим, чому з ними не хочуть спілкуватися, ніж ті, у яких є час помовчати і все осмислити.
Позбуваємося балакучості
Якщо ти ну дуже любиш поговорити, але це приносить тобі клопіт (наприклад, подруга перестала дзвонити і ти розумієш, що причина в тому, що їй просто немає місця поряд з тобою, їй і слова вставити не можна; або ж друг попався якийсь мовчун, а ти все «затикаєш» паузи своїми розмовами), доведеться дотримуватися певних правил спілкування.
По-перше, змирися з тим, що, не дивлячись на те, що тобі є що сказати, і ти впевнена, що це цікаво, іншому теж напевно є про що розповісти. Витримуй паузи після своїх висловів. Чекай реакції на сказане тобою.
По-друге, навчися чути. Слухати і чути — різні речі. Нікому не цікавий співбесідник, який не чує.
По-третє, став питання. Питання допоможе виявити цікавість до співбесідника і сприяти включенню його в розмову.
Запам’ятай, що діалог відбувається там, де говорять двоє. Якщо ти не хочеш, щоб у твого співбесідника залишився осад, реплік повинно бути порівну (це ж відноситься і до тих, хто володіє такою рисою як сором’язливість).
Приємний співбесідник — той, хто слухає, тому якщо хочеш принести задоволення, дай іншому більше простору.
Як забути про сором’язливість
Буває так, що відчуваєш, як здригаються твої м’язи лише при одній думці, що доведеться щось сказати. Ти з жахом помічаєш, що ти говориш менше за всіх. Тебе турбує, що тобі нічого сказати. З’являється враження, що ти якось мало компетентна в темі розмови або нікому не буде цікава твоя думка. Подолати сором’язливість не так просто. Зміни вимагають зусиль і часу.
Але якщо ти відчуваєш, що сказати є що, і ти просто не встигла вчасно вставити репліку, то це вже значне досягнення.
Не варто влаштовувати собі іспит або який-небудь польовий експеримент на усунення симптомів боязкості, не потрібно кидати себе в спілкування «зопалу» і чекати, що так розговоришся. Краще все робити поступово, неспішно.
Почни з того, що сором’язливість варто прийняти. Так, є у тебе така риса.
По-друге, створи свій позитивний образ спочатку для самого себе. Я сором’язливий і це добре, але це не заважає мені мінятися. Я собою задоволений.
По-третє, виріши, що дійсно хочеш змінитися. Впиши пункт у свій план наприклад, на рік — «подолати соромливість».
По-четверте, перш ніж щось змінювати, виріши, навіщо тобі це потрібно. Можливо, в твоїй соромливості є якісь вигоди і не варто з нею прощатися назавжди. Зваж плюси і мінуси сором’язливості.
По-п’яте, будь відвертий з собою, нічого не прикрашай, вдаючи, що сором’язливість — це не про тебе, а ти просто іноді не в настрої; або що плюсів в боязкості немає.
По-шосте, відзначай зміни, які в тобі відбуваються. Наприклад, в компанії ти почав частіше підтримувати розмову, а іноді навіть заводити нову тему.
План з внутрішньої роботи виконаний. Тепер приступимо до рекомендацій для зовнішнього усуненню сором’язливості:
1. При зустрічі із знайомими вітайся першою. Так ти звикнеш першою проявляти активність. До того ж, поздоровавшись першою, ти не зобов’язаний примушувати себе до продовження розмови. Поздороватися — означає виявити цікавість.
2. Частіше питай у перехожих «яка година?», а краще цікався, як кудись пройти або проїхати. Спершу можна потренуватися на питанні про час. Воно ні до чого не зобов’язує. А питання про те, як куди-небудь добратися, допоможе привести до взаємодії. Не бійся уточнювати, але не перестарайся.
3. Не піддайся, якщо хтось, помітивши твою боязкість, починає сюсюкатися з тобою або жаліти тебе на зразок: «Ти така милий, мовчазний...». Це тобі на шкоду. Таке ставлення швидше укріпить тебе в думці, що ти дійсно нікчема і заслуговуєш тільки на співчуття. Рішуче відкидай всякі такі закиди на твою територію, наприклад, питанням: «Це ти про себе?» Або ж скажи прямо: «Мені неприємно таке звернення. Більше так до мене не звертайся!». Не бійся образити, відстоюй свої інтереси.
4. Знаючи, що йдеш в компанію, постарайся пригадати, про що там зазвичай говорять, і приготуйся наперед. Прочитай, що необхідно або запитай у когось, звернися до своєї фантазії. А, потрапивши в середовище спілкування, спробуй завести розмову на тему, що цікавить тебе, але якось ненароком, мовляв, «а я сьогодні бачив, чув, читав...».
Будь готовий до того, що така особливість як боязкість не усувається вмить, це забере безліч зусиль. Пам’ятай, що невдачі терплять усі, але не всі з цього приводу переживають.
Секрети контакту
Секрети контакту це як наявність усмішки на обличчі, доброзичливого погляду і охайного вигляду, так і мова тіла.
Поза повинна бути відкритою. Тобто вона сигналізує співбесіднику про те, що ти готовий його зрозуміти і прийняти. Поганими позами для встановлення контакту є: наявність ступні на коліні (схоже на виклик або небажання вступати в контакт); сплетення рук або закладені попід пахви руки (неначе говорить «ну, чого тобі?» ); поза, коли обличчя підпирає рука (явно нудьгуючий вигляд). Тіло варто всіляко «розплутати», привести у вільний, розкований вигляд. Буває так, що навіть коли язик говорить одне («мені приємно з тобою спілкуватися»), співбесідник все одно неусвідомлено читає тіло («скоріше б спекатися цього зануди»).
Є таке поняття, запозичене з НЛП (нейро-лінгвістичне програмування), як підстроювання. Це допомагає викликати прихильність до себе співбесідника без слів. Робиться все дуже просто. Підстроїтися можна за диханням, непомітно копіюючи вдихи і видихи. Але не варто при цьому прямо випинатися на груди співбесідника, краще відмітити коливання волосинки, або пару (у холодну пору року).
Підстроїтися можна під рухи співбесідника. Наприклад, він провів по волоссю, і ти через якийсь час робиш щось подібне. Головне, щоб це не виглядало як пародія.
Хороший варіант — підстроювання за позою. Адже сидіти обом може бути зручно в певній позі і ніякого копіювання.
Часто можна відзначити, що люди, які довго спілкуються або просто сидять поряд, через певний час починають не спеціально повторювати і позу, і жести один одного.
Припинити контакт так само легко, наприклад, під час розмови, роздивляючись проїжджаючі машини у вікно, склавшись в «загрозливу позу», або постійно перебиваючи того, хто говорить.
У спілкуванні повинен бути баланс сказаного і почутого, лише тоді у співбесідників буде відчуття повноти спілкування, завершеності, розуміння і схвалення.
Продавай реферати, курсові, дипломні, лекції, шпаргалки, методички, книги на сайті
BestRef.at.ua
|
[ Вгору ]